четвер, 17 вересня 2015 р.

15 ідей організації робочого місця вдома


Працювати з дому? Ще декілька років тому це здавалось неможливим. Начальство вважало, що якщо ви залишаєтесь удома, то останнє що займетесь протягом дня - це роботою. Зараз, ця ідея набуває все більшої популярності, оскільки все більша кількість людей запускає свій бізнес через Інтернет, чи працює за власним комп'ютером. Гадаю, що немає сенсу винаймати офіс, коли в роботі відсутня складова "живого спілкування", прийому відвідувачів. Набагато зручніше організувати комфортне робоче місце вдома. 
Я працюю з дому тільки половину робочого дня, але чесно кажучи набагато зручніше почуваю себе за "домашнім" робочим місцем. Немає звичного для загального офісу галасу навколо, ніхто не відволікає і завджи є можливість зробити паузу в роботі і вийти на прогулянку, якщо голова "не варить" :) 
Із початком роботи з дому, я могла працювати навіть із лептопом на колінах. Тепер відвела маленьку площу у своїй кімнаті під домашній офісний куточок. Але чесно признаюсь, наявність робочого місця однозначно підвищує продуктивність і рівень самоорганізації. А мій робочий стіл ще й легко складається. Ця маленька трансформація забезпечує більший релакс під час вихідних, зникає відчуття обов'язку працювати (це вже лінь дається взнаки).
Отже, якщо ви працюєте з дому і ще не організували робочого офісу чи хоча б куточку, ось вам 15 ідей як це можна зробити стильно, зручно і красиво!

















Приємного робочого настрою вам!

середа, 9 вересня 2015 р.

Спогади про Туніс


У чарівній країні, що знаходиться на півночі Африки, мені пощастило прожити півроку. Це був дуже насичений період, який влючав все - нові знайомства, які переросли у справжню дружбу; шалений відпочинок на туніських дискотеках; цікаві подорожі казковими містами; зміну роботи; і звичайно ж - романтичні пригоди. Спогадів залишилось багато і сміливо можу назвати цей відрізок часу одним із найнасиченіших в моєму житті.
Туніс - країна казкова. Вузенькі вулички, де бродять коти. Білі будиночки із кольоровими дверима та завіяні рожевим цвітом -контраст, який заворожує. Медіна, або ж центр Туніса, Сусса чи будь -якого іншого міста, яка манить різноманіттям сувенірів, килимів та посуду ручної роботи, ароматом спецій та запашної кави. Вулична їжа, яка настільки смачна, що забуваєш про мету "залишатись у формі" і продовжуєш один за одним куштувати всі традиційні страви, від яких сльози навертаються на очі, бо гострі, а смакові рецептори насичуються щастям :) А куштуючи туніські солодощі, одразу розпитуєш їх рецепт, бо так хочеться повторити цей смаковий досвід.
Цікава культура і привітні люди, які завжди звертають увагу на іноземців. Більшість хоче поділитись з нами  всім, що має, і створити для чужинця затишок, як у дома.
Рамадан, коли сім'ї і друзі після заходу сонця виходять у центр міста, щоб гуляти, вечеряють на пляжі, курять кальян, розмовляють та веселяться. Яка ж атмосфера!
І звісно - море! Прекрасного світло-голубого кольору, подекуди із зеленуватим відтінком. Оточене горами у деяких містах чи невеликими скалами - в інших. Із чистими пісочними пляжами. Море, на якому хочеться проводити години, дні, місяці. Воно не відпускає.

Туніс залишиться у моєму серці назавжди.


Biserte
Biserte
Biserte
Biserte
Tunis
Dougga
Tunis
Monastir
Sousse
Tunis
Sidi Bou Said

пʼятниця, 4 вересня 2015 р.

Затишний куточок для читання





Так приємно осінніми прохолодними вечорами перечитувати цікаву книгу розмістившись у затишному кутку на улюбленому кріслі. Час наче зупиняється в такі моменти і переносить нас у вир подій із сюжету. Але погодьтесь - хороше читання потребує хорошого місця, яке завжди готове прийняти вас із відкритими обіймами :) У мене це старенький фотель, біля якого стоїть моя оновлена лампа і столик, де можна поставити чашечку чаю чи какао (каву на ніч пити - ні-ні-ні!). Хоча розпочиную пошуки "свого крісла" - такого, в якому б я "тонула" від задоволення  і яке б не лінувалась таскати за собою при переїздах. Гадаю, одне з тих що на фото, сміло могло б підійти!
















четвер, 3 вересня 2015 р.

Як просто оновити старі речі



Буває так, що у шафі декілька років підряд стоять речі, які викинути шкода, але і користі вони не приносять. А місце ж займають! Так чому б не перетворити їх на щось симпатичне і корисне? Наприклад старий чайник - на горщик для квітів. Заодно і настрій підніметься. Адже обнова чогось давнього - широке поле для креативності. І ще один привід похвалистись власним талантом :)
Ось що вийшло у мене, на хвилі чергового натхнення.
Нове життя старого чайника тепер наповнене квітами.



Я вирішила перемалювати невеликий старий чайник у лаконічний чорний колір і задати йому стилю золотою фарбою. Полоски робила тонким пензликом. Головна ідея - щоб вони не виглядали як зроблені "під лінійку", але водночас були акуратними. У новий горщик "поселила" одразу дві квітки - мені сподобалось як у літніх терасах кафе поєднують різні за виглядом і типом рослини. До речі, зараз мої квіти вже підросли, і виглядають ще симпатичніше.


Трошки про фарби і матеріали. 
Звичайно, що спочатку варто вимити і вичистити будь-який предмет який піддається оновленню. Потім варто його затерти наждачним папером, таким чином фарба краще закріпиться на поверхні. Для фарбування я використовувала звичайну чорну Емаль, пензлики різного розміру та валик - для більш рівномірного нанесення фарби. Золота фарба - Polycolor. Та можна підшукати й іншу в спеціалізованих магазинах.



Оскільки у мене вже була і фарба, і пензлики (а найголовніше - натхнення), я взялась ще й за стару лампу. Тепер у неї теж нове життя.


Зі старими речами можна експериментувати як завгодно. Результат завжди буде оригінальний і притягатиме погляд ваших гостей. Та й і самому приємно, коли вдома тішить око щось зроблене власними руками. 


Натхнення вам! 


субота, 29 серпня 2015 р.

Суботні постери: Очі Твої - одні!


Ти знаєш, що ти — людина? 
Ти знаєш про це чи ні? 
Усмішка твоя — єдина, 
Мука твоя — єдина, 
Очі твої — одні.

Більше тебе не буде. 
Завтра на цій землі 
Інші ходитимуть люди, 
Інші кохатимуть люди — 
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе — 
Озера, гаї, степи. 
І жити спішити треба, 
Кохати спішити треба — 
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина, 
І хочеш того чи ні — 
Усмішка твоя — єдина, 
Мука твоя — єдина, 
Очі твої — одні.


Василь СИМОНЕНКО

16.XI.1962




пʼятниця, 21 серпня 2015 р.

вівторок, 18 серпня 2015 р.

Istanbul... Стамбул

Ось і прийов час першого посту про подорожі. Насправді розповіді про власні мандри не планувала влючати в теми блогу. Про це написано вже багато і є достатньо мандрівників, які охоче діляться корисною інформацією як краще добратись, поселитись чи навіть влаштуватись на роботу у іншій країні. Моя мета буде значно простіша, але достатньо смілива - надихнути на мандри! Не просто на словах, а через фото. Бо коли переглядаю старі альбоми, наче переживаю прекрасні моменти подорожі заново, повертається це відчуття "першого досвіду" і тихенько підкрадається ностальгія....